Чи знали ваші учні, що ви писали романи, і що вони думали з цього приводу?

Ми ніколи не говорили багато про це в класі, але більшість з них були в курсі, що я писав книги. Я припускаю, що вони думали, що це дуже здорово, але у них було багато інших речей, про що думати, будучи в середній школі. Домашнє завдання, тиск з боку однолітків, хто любить кого – все це, як правило, має пріоритет над тим, що робить їх вчитель.

Вони часто кажуть: “Нічого собі, ви пишете книги? Чи можу я бути прототипом?” І я часто використовую імена колишніх студентів для моїх персонажів, але діти завжди дивуються, як багато часу необхідно, щоб увести нового персонажа. Якщо цей учень в середній школі, він чи вона, ймовірно, буде у старшій школі, коли книга з’явиться в книжкових магазинах.

Колись я задав учням написати есе на п’ять сторінок, і один, закотивши очі, сказав : “Пан Ріордан, тільки тому, що ви пишете книги, не означає, що й ми повинні”. Я засміявся, але він все ще повинен був написати есе.

Коли я вперше почав писати книги для дорослих, мені ніколи не приходило в голову, що учні середньої школи запитають, чи можна їм це почитати. Я завжди говорив їм «ні», зачекайте, поки не станете старші. Дорослі книги насправді не підходить для маленьких читачів. Звичайно, багато хто з дітей сприйняв це як виклик, і одразу ж пішов до книгарні. Я завжди міг сказати, коли дитина читала одну з моїх книг «Трес Наварра», тому що він приходив у клас із смішком в очах, начебто говорив: “Нічого собі, пане Ріордан, я й не знав, що Ви такий бунтар». Я радий, що у мене є ряд дитячих книг про Персі Джексона, тому що я можу порекомендувати їх дітям.

rick_riordan_1