feed me

Олімпійські боги (олімпійці) у давньогрецької міфології — боги другого покоління (після першонароджених богів і титанів — богів першого покоління), вищі істоти, котрі мешкали на горі Олімп.

До числа олімпійців входили діти Кроноса і Реї:

Аїд, також Аїдоней, Гадес, Плутон (Hades) — бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих, син Кроноса й Реї, брат Зевса, Посейдона й Деметри.

Аполлон (Apollo), Феб (осяйний) – син Зевса й Лето, брат Артеміди, батько Орфея, Ліка, Асклепія та Мілета. Один із олімпійських богів.

У глибоку давнину Аполлона шанували в постаті барана. Гомер і Гесіод не подають подробиць про його народження. За пізнішими переказами, охоплена ревнощами Гера переслідувала вагітну Лето і заборонила Землі дати їй місце для пологів. За велінням Зевса в морі виник новий острів Делос, де Лето народила близнят — Аполлона й Артеміду. З ім’ям Аполлона пов’язані події, відбиті в багатьох міфах: убивство страхітливого дракона Пітона, участь у боротьбі з гігантами. Аполлон та Артеміда вбили гіганта Тітія за образу богині Лето.

Артеміда (Artemis) – дочка Зевса й Лето, сестра Аполлона, первісно шанована як богиня тваринного й рослинного світу. За пізнішими віруваннями, богиня мисливства, лісів і гір; її шанували також як богиню Місяця (ототожнюючи з Гекатою) і породіль.

Артеміда випросила для себе у Зевса вічну цнотливість. 60 дев’ятилітніх океанід і 20 критських німф, що були її постійними супутницями в іграх і танцях. З ім’ям Артеміди пов’язані численні міфи: про чудесне народження божественних близнюків у Лето на острові Делос, обернення Актеона в оленя, вбивство Оріона, врятування Іфігенії тощо; спільно з Аполлоном богиня карала бундючних і зарозумілих людей.

Афіна (Athena), за старим правописом Атена – давньогрецька богиня, одне з верховних олімпійських божеств. Зевс мав багато жінок і коханок. Першою його дружиною була найрозумніша з богинь Метіда. Але Уран і Гея (Небо й Земля), божества давнього покоління богів, застерегли, що коли Зевс матиме від Метіди сина, то він буде могутніший за нього й відніме в нього трон. Тому, коли Метіда завагітніла, Зевс проковтнув її. Згодом звелів розбити собі голову і звідти вийшла Афіна, що успадкувала від матері розум і розсудливість.

Проте мати її не народжувала, і вона була позбавлена жіночих нахилів; Афіна — богиня-чоловік (Андротеа) на противагу розніженому Діонісові, що був богом-жінкою. Афіна — втілення державної мудрості, величної й незламної сили.

Афродіта (Aphrodite) – одне з 12 верховних божеств Олімпу, богиня вроди й кохання, мати Ероса, цариця німф і грацій. За Гомером, Афродіта — дочка Зевса й океаніди Діони. У переносному значенні Афродіта (Венера) — красуня.

За Гесіодом, Афродіта народилася з морської піни, коли в море впали краплі крові оскопленого Кроносом Урана. Афродіта володіє поясом, який може зробити будь-яку смертну жінку чи богиню «гарнішою, ніж сама краса». Таким чином, Афродіта є втіленням краси, чарівної жіночності. Згодом до її образу додаються інші риси: Афродіта стає богинею кохання, охоронницею шлюбів (Афродіта Генетейра, Гамостолос). Вона допомагає закоханим і карає тих, хто зневажає кохання.

Гера (Hera) — старша дочка Кроноса й Реї, вихована в домі Океана й Тетії, сестра і дружина Зевса, з яким вона, за самоським переказом, 300 років перебувала в таємному шлюбі, аж поки він відкрито не оголосив її своєю дружиною й царицею богів. Зевс шанує Геру, але не завжди і швидше заради того, щоб уникнути сварки, до якої вона дуже схильна. Гера ненавидить і переслідує позашлюбних дітей, улюбленців та коханок Зевса.

Гермес (Hermes) – один з найдавніших богів грецької міфології. Спочатку був богом-заступником отар, його зображали інколи з ягнятком на руках. У гомерівському епосі — насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда. Також покровитель мандрівників. З розвитком торгівлі стає богом-заступником торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства. Крім того, Гермес — покровитель юнацтва, атлетів, бог гімнастики.

Гестія (Hestia) – дочка Кроноса й Реї, сестра Зевса, Посейдона, Аїда, Деметри та Гери, богиня вогню, покровителька домашнього вогнища, ніколи не залишала Олімпу. Посейдон і Аполлон домагалися її руки, але вона вважала за краще залишитися незайманою і жити у свого брата Зевса.

Гефест (Hephaestus) – кульгавий син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці.

Дружиною Гефеста була одна з харит (богині вроди, радості й жіночої принадності) — Афродіта. Роздратований потворністю й каліцтвом сина, Зевс скинув його з Олімпу в море, однак Фетіда й Еврінома підхопили його й виховали в гроті Океанід.

Вiy бум неперевершеним майстром-митцем: будував богам палаци, трони, виготовляв зброю, посуд, оздоби. Із золота зробив собі двох рабинь, які вміли ходити і навіть розмовляти. Скіпетр і егіда Зевса, обладунок Ахіллеса, колісниця Геліоса, скриня Пандори, — все це його витвори. Гефест виготовив також тенета, в які зловив свою зрадливу дружину Афродіту в обіймах Ареса.

Деметра (Demeter) — дочка Кроноса й Реї, сестра й дружина Зевса, богиня родючості, хліборобства та шлюбу; посідала важливе місце в грецькій міфології. Мати Персифони.

Діоніс (Dionysus), Вакх, Бaхус – один з найпопулярніших богів давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні Діоніс Бахус-Вакх — вино і пов’язані з ним веселощі.

Зевс (Zeus) — син Кроноса й Реї, верховний бог греків, цар і батько богів та людей. Його постійне місцеперебування — Олімп.

Коли могучий Зевс був ще немовлям, Рея за порадою Геї сховала його від чоловіка в гроті на горі Іда. Годувала Зевса німфа Амальтея (за іншою версією: німфа Адрастея), а жерці-курети заглушали своїми піснями плач дитини, щоб не почув його Кронос. Коли Зевс підріс, він повстав проти батька, переміг його й став володарем богів.

Персефона (Persephone) – дочка Деметри та Зевса, дружина Аїда.

За міфом, Аїд з дозволу Зевса викрав Персефону, коли вона з подругами гуляла на луці, і зробив своєю дружиною. Розгнівана Деметра наслала на землю неврожай, тому Зевс, щоб урятувати життя на землі, наказав Аїдові відпускати Персефону до матері. Однак Аїд обманом змусив її проковтнути зерен гранату вирощеного в підземному царстві (скуштувавший їжі або питва царства мертвих до кінця віку мав належати йому). Зевс розсудив, що на три чверті року Персефона має бути з матір’ю, а чверть — з чоловіком. Як і інші божества, пов’язані з культом землі, Персефона вважалася не лише богинею родючості, а й владаркою небіжчиків.

Посейдон (Poseidon) — володар світових вод, Океану. В римській міфології йому відповідав Нептун, у слов’ян — Цар Моря, Цар Морський, Водяник. У переносному значенні — морська стихія.

Міфологія. Боги, міфи, обряди